Чи варто боятися помилок...

 

Чи варто боятися помилок...

Як позбутися страху і зрозуміти, що помилки – це нормально, природно, інколи, навіть корисно. Матеріали сьогоднішнього дня присвячені цій важливій і актуальній темі.  

Ми часто чули, що кожен має право на помилку. А дитина – тим більше! Але як змінити ставлення оточення, батьків, дітей і вчителів до помилок, похибок і невдач.  

Давайте спочатку почнемо із себе! Навчимося сприймати помилки інших  та не корити себе за свої.

Ми з раннього дитинства ввібрали в себе страх зробити помилку. І тепер для нас кожна помилка — непоправний крок. Зробивши помилку ми відчуваємо страх - небезпеку. Це протилежність базовим потребам людини, ці відчуття руйнують особистість.  Якщо ми застрягли на зроблених помилках, якщо ми засмучуємося про те, що вже відбулося - ми забираємо у себе теперішнє і майбутнє, адже не даємо собі можливості рухатися далі. Якщо ми сприймаємо помилки, як досвід — тоді вони стають фундаментом нашого успіху. Вони стають платформою нашого теперішнього. 

Доки людина живе — не існує нічого такого, чого не можна було б виправити або змінити. Коли ми боїмося помилитися, ми насправді боїмося не самої дії, а того, як нас або наші вчинки оцінять інші. До речі, коли ми виховуємо наших дітей, ми розділяємо оцінку дії й оцінку самої дитини. Ми можемо  сказати: “Мені прикро, що так сталось. Тобі, мабуть, нелегко. Давай заварю тобі чаю” а не: «Ти — негідник, знову все зіпсував».

  Варто говорити з дітьми про ваше долання труднощів. Якщо вони знатимуть, що батьки зазнавали поразок, але все минулось добре, то будуть знати, що поразка в завданні не означає поразки як особистості. Так ми показуємо дітям, що без помилок немає розвитку. Тоді дитина навчиться правильно сприймати  помилки або життєві промахи.

Запам'ятайте

• Коли ми  сприймаємо помилки, як досвід, вони стають фундаментом успіху.

• Немає нічого, чого не можна було б виправити або змінити.

• Помиляйтеся, аналізуйте свої помилки і рухайтеся вперед.

Корисні підказки. Якщо ти скоїв поганий вчинок

Корисні підказки. Про похвалу та критику

– Чи потрібно фіксувати увагу дитини на її помилках в процесі навчання?

– Якщо є щось негативне в навчальному процесі, й воно фіксується, то це дійсно може бути в майбутньому причиною розвитку певних синдромів непевності, тривоги, тобто пограничних психологічних станів і навіть неврозів. Тому негативного варіанту фіксації на помилці безумовно треба уникати.

Але може бути позитивна інтерпретація помилки. Не стільки фіксація, скільки звернення уваги на наявність помилки. Наприклад, через створення ситуації, в якій дитині було би самій цікаво побачити, що завдання вона виконала недосконало або не досягла поставленої мети.

В такому випадку ми мінімізуємо негативний ефект або навіть травмування дитини. Навпаки, працюємо над удосконаленням в позитивному плані.

– Чи потрібно фіксувати увагу дитини на її помилках в процесі навчання?

– Мати право на помилки і дізнаватись про них, ніяк не суперечить одне одному. 

Мати право на помилку означає, що твоя помилка не спричинить осуду, покарання, зневаги тощо.

А способи дізнавання про помилку можуть бути як такі, що дуже травмують дитину, так і такі, що просувають її.

У вказуванні і виправленні помилок є різні підходи, і дуже важливо розуміти, де і коли їх застосовувати.

Наприклад, у письмі в молодшій школі, важливо показувати правильний варіант, щоб було що наслідувати. А в середній – варто лишати пошук помилки за самим учнем.

  – Що потрібно зробити, щоби вказування на помилку не завдавало шкоди дітям?

– Щоби виправлення помилок нікого не травмувало, головна задача вчителів і батьків – не порівнювати дітей між собою, відзначати докладені ними зусилля і надихати на нові спроби.

– Чи потрібно фіксувати увагу дитини на її помилках в процесі навчання?

– Відповідь буде "Ні, – не потрібно фіксувати увагу на помилках" у випадках:

• старту діяльності для дитини, коли важливіше отримати ситуацію першого успіху,

• заниженої самооцінки дитини, коли важливо налагодити перш за все контакт дитини з діяльністю,

• коли вчитель бачить, що дитина наразі не має ресурсу для сприйняття негативного зворотного зв’язку,

Відповідь буде "Так" у випадках:

• високого ступеню майстерності учня у предметі,

• власного прохання учня в оцінці та зворотному зв’язку,

• високого рівня енергії дитини, що дозволить їй сприйняти адекватно негативний зворотний зв’язок.

– Яким чином можна організувати навчання так, щоб вказування на помилку не призводило до негативних наслідків?

– Помилка – це, мабуть, найбільш цінна інформація, яку ми отримуємо від зовнішнього світу. Тому потрібно просто формувати позитивну культуру помилки.

Щоб вчити дітей помилятися якісно, класно, не боятися помилятися, отримувати максимальний зворотний зв'язок з помилки, максимально рефлексувати щодо помилки.

Що таке якісно помилятися? І діти, і вчителі мають зрозуміти, що є якісною помилкою, чим вона відрізняється від неякісної.

По-перше, це вміння визнавати цю помилку, озвучувати її, не боятися.

По-друге, ми маємо навчити рефлексувати, що ми з цієї помилки можемо максимально корисного отримати.

Ще один важливий аспект – це право на помилку вчителя та вміння вчителя працювати зі своїми помилками.