Поради для збереження психічного здоров'я в ці складні часи

 

Як піклуватися про себе в складні часи: прості поради для збереження психічного здоров'я.

    Через події, які відбуваються зараз навколо нас, ми почуваємося пригнічено чи схвильовано. Навіть ті, хто зараз перебувають у відносній безпеці, живуть у стані тривоги та стресу, і це нормальна реакція організму. Проте це також означає, що потрібно стежити за своїм психічним здоров’ям, навчитися  надавати собі підтримку.

Самопідтримка — це вміння:

• ·         створювати для себе відчуття безпеки;
• ·         піклуватися про свої базові потреби;
• ·         обирати більше «хочу», ніж «треба»;
• ·         виділяти час на хобі;
• ·         дякувати собі за те, що ви є.

Ситуація, у якій ми всі сьогодні опинилися, не є типовою. Психологи одностайні в тому, що в ненормальній ситуації кожна реакція є нормальною. Через індивідуальні особливості психіки кожна людина реагує на стрес, пов’язаний із війною, по-своєму. Тому важливо розуміти себе, відстежувати свої стани та вміти їх контролювати.

Для вас, дошкільнятка!

Що передбачає готовність до школи? 

Підготовка дитини до школи складається з трьох компонентів:

• соціальна — вміння адаптуватися в соціумі;

• інтелектуальна — базові навички читання, письма, підрахунку;

• емоційна — готовність дитини бути самостійним і відповідальним.

У більшості випадків тестується тільки інтелектуальна складова. Комунікативний навичок, а також емоційна готовність залишаються «за бортом». Однак психологи не втомлюються повторювати, що саме соціальна «зрілість» дошкільника обіцяє йому успіх в навчанні. Щоб діти успішно «гризли граніт науки», їм повинно бути в школі емоційно комфортно.

Головна мета початкової школи - навчити дітей рахувати, писати і читати. Виникає логічне запитання: навіщо тоді всьому цьому вчити дитину до 1 класу? Як кажуть педагоги, базові навички складають необхідну основу для їх успішного оволодіння. Не секрет, що різним дітям для запам'ятовування одного і того ж матеріалу потрібен різний час. Шкільна програма орієнтована на середній рівень. Щоб всі дітки вкладалися в заданий темп, необхідна дошкільна підготовка.

Наступна складова - вміння дитини спілкуватися, висловлювати свої думки, контактувати з соціумом. Психологи таку підготовку ставлять на перше місце. Малюк, який вміє писати і читати, але погано адаптується в колективі, завжди буде «білою вороною». Ось чому важливо, щоб до школи діти відвідували садки, центри розвитку або гуртки. Тільки перебуваючи в колективі, дитина вчиться вибудовувати відносини і отримує необхідні комунікативні навички.

Як підготувати дитину до школи: поради психолога

• Розповідайте, які пріоритети він отримає, коли буде школярем: спілкуватиметься з дітьми, стане самостійним, буде «дорослим» та інше.

• Спілкуйтеся з малюком на тему шкільних років, згадуйте своїх вчителів, читайте шкільні розповіді. Дитина повинна розуміти, що навчання - це обов'язковий етап в її житті.

• Цікавтеся думкою сина або дочки, дозволяйте відстоювати свою точку зору.

• Грайте в «Школу», програвайте різні моменти: виступ перед дошкою, розповідь вірша, дозвольте дитині бути в ролі вчителя.

• Привчайте з ранніх років всі розпочаті справи доводити до кінця.

• Привчайте до самостійності в діях і рішеннях.

• Моделюйте конфліктні ситуації і разом знаходьте їх рішення. 

АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ВІД ВІКТОРІЇ НАЗАРЕВИЧ

Чудові, практичні, дієві поради від арт-терапевта Вікторії Назаревич.

 

1. Звикаємо до простору. Сходіть з дитиною в школу погуляйте і помалюйте… класи і коридори. Перегляньте такий альбом кілька разів.

2. Формуємо ефективну активність. Перемальовувати через копірку або напівпрозорий папір будь-які зображення і робіть їх дуже схожими на оригінал.

3. Моделюємо соціальні контакти. Створіть ляльковий клас і вчителя. І програвайте з дитиною різні ситуації від найпростіших … – «Хочу в туалет», і до конфліктних ситуацій.

4. Помалюйте зображення осіб з різними емоціями … і пробуйте з дитиною малювати щось, що допоможе підняти або поліпшити настрій. Зробіть такий альбом для гарного настрою.

5. Привчайте дитини до шкільного ритму. Помалюйте автопортрети на тему «Я- учень» в різних ситуаціях: встаю в школу, снідаю перед школою, йду в школу … і так далі до вечора.

6. Учіть приймати різниці – формуйте толерантність. Підберіть картинки або фотографії різних шкільних ситуацій від радісних до конфузних і обговоріть з дитиною, нехай цей набір буде мовчазним помічником для дитини в подальшому процесі звикання до інших.

7. Укріпляйте руку і розвивайте дрібну моторику. Малюйте восковими олівцями, розминайте скульптурний пластилін і малюйте ним, ліпіть з глини.

Мислимо логічно, розвиваємо увагу, 

пам'ять, мислення

     Дані завдання можна роздрукувати і виконувати, можна намалювати самостійно або виконувати усно, обговорюючи це із мамою або татом.

Логічні ігри для розвитку мислення 

у дітей 3-5 р.

Розвиток мислення та пам'яті 

за допомогою мнемотехніки

Кольори для дітей. 

Розвиваюче відео про кольори

Розвиваюче відео про геометричні фігури

Вчимося рахувати до 10

АБЕТКА - Вчимо букви! 

Відео для дітей про те, як говорять тварини

Мультик, який навчить дітей 

назвам пальців на руках

Ось три найбільш поширені помилки, які роблять батьки в розмові з дітьми дошкільного віку:

Перетворюють бесіду на допит із пристрастю. Ніхто не любить, коли його намагаються допитувати. Імовірно, найгіршими є запитання, які починаються зі слів «Чому ти...?».

Ставляться до дітей, як до своїх зменшених копій. Батьки, як правило, вважають своїх дітей маленькими дорослими людьми з добре розвиненими навичками спілкування. Якщо ваш малюк сердитий на вас, тому що ви занадто багато й довго працюєте, він не скаже: «Мамо, ти була відсутня дуже довго, і тепер у нас не залишилося часу на те, щоби пограти удвох. Знаєш, мені всього чотири роки, тому я не зовсім розумію, що таке відстрочене задоволення». Замість цього малюк буде просто хникати.

Грають у супергероїв. Коли наші діти схвильовані й засмучуються, ми схильні вирішувати їх проблеми замість них. Малюки ж сприймають нашу поведінку як підтвердження того, що вони не у змозі вирішувати свої проблеми самостійно.

Правильна модель спілкування батьків

Так що ж робити батькам? Будьте тут і зараз, поруч з вашою дитиною. Найпростіший спосіб залучити дитину до розмови – це робити разом з нею те, що вона любить: плавати, грати в настільну гру, рибалити або просто гуляти у дворі. І, звісно, бути при цьому максимально терплячими.

Спочатку батькам треба перечекати деяке усне нерозуміння, особливо якщо ви й ваша дитина до цього моменту не часто спілкувались один з одним. Терпляче поставтесь до її мовчання. Навіть якщо ви вже добрих півгодини прорибалили в тиші, знайте, що ви вже досягли значно більшого, ніж якби дошкуляли дитині словами. Так, без усяких слів, ви промовисто даєте їй зрозуміти: «Я поруч з тобою зараз і буду поруч, коли мовчання закінчиться».

Уникайте ставити запитання з очевидною відповіддю. Замість того щоби спитати: «Це образило тебе?» спробуйте сказати: «Так, мене б це образило». Це дасть дитині можливість відповісти, не вдаючись до захисної пози. Крім того, вам принесуть більше користі «гм» і «так», тому що вони відображають розуміння проблем дитини краще, ніж ваші запитання.

Опустіться до рівня зросту дитини. Коли ви розмовляєте або граєтеся з нею, набагато корисніше встати на коліна або сісти навпочіпки й опинитись на рівні зросту дитини, обличчям до обличчя. Якщо дитина засмучена від невдалих спроб пояснити вам що-небудь, допоможіть їй, називаючи й визнаючи її почуття: «Це так сумно! Це була твоя улюблена іграшка».

Читайте книги разом та обговорюйте їх зміст. Це допоможе збільшити словниковий запас вашої дитини, дасть вам обом матеріал, на який можна посилатись пізніше. Наприклад, ви можете сказати: «Пам'ятаєш, як паровозик засмутився, коли всі діти пішли гратися з дівчинкою? Може, тебе теж засмутило, що твій друг Сашко грався з іншими дітьми, а не з тобою?».

Щасливе батьківство

Мультфільм «Пуповина»

Усім молодим людям та батькам з синдромом гіперопіки дивитись обов’язково! Ось до яких сумних наслідків веде спроба прожити не своє життя.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова то голос - більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує!

Т. Шевченко

Говоріть ці слова частіше своїм дітям! Адже це так відповідально і одночасно приємно, що ми та наша підтримка необхідна нашим дітям, дорогі батьки!

П'ять порад батькам від найкращого вчителя України

Навіть найдобросовісніші мами й тата іноді роблять помилки, які тут же виливаються в походи до дитячого психолога. Це нормально. Але є й інша категорія батьків — ті, хто день у день напитує чадо неправильними установками, не бажаючи визнавати, що цим шкодить дитині.

Таких батьків і матерів можна сміливо назвати токсичними. Долі їхніх діток не позаздриш — малюки виростають у нещасних дорослих, чиї проблеми важко вирішити навіть найталановитішим психотерапевтам.

Ось ознаки отруйних батьків:

Вони ігнорують кордони 

 Батьки можуть дозволити собі відстежувати дії дитини. У певних ситуаціях, коли йдеться про безпеку дитини, це справді необхідний крок. Але потрібно пам’ятати про існування здорових кордонів, особливо якщо ви мати або батько підлітка.

Токсичні батьки переходять допустиму межу на кожному кроці: приміром, такий батько завжди відкриває двері в кімнату дитини без стуку. Це викликає численні проблеми. Дитина виросте і стане дорослою, та їй буде складно приймати та розпізнавати будь-які межі.

Вони не в змозі дати дитині відчуття безпеки

 Деякі люди впевнені, що надмірна строгість і суворість — краща гарантія того, що після повноліття дитина буде в змозі про себе подбати. Якщо ваші стосунки з батьками постійно будувалися на такому принципі, то ви навіть можете щиро вірити, що це позитивно вплинуло на ваше життя.

Однак, якщо через будь-які неприємності у вас опускаються руки, це, швидше за все, наслідки виховання одного з токсичних батьків, не зумів у свій час забезпечити вас підтримкою і почуттям безпеки.

Вони постійно критикують дітей

 Час від часу всім батькам доводиться критикувати. Без цього ми б ніколи не навчилися правильно виконувати домашні обов’язки, такі, наприклад, як прання білизни.

Особливість токсичного батьків полягає в тому, що вони впадають у крайнощі, піддаючи нищівній критиці будь-які вчинки дитини. Такі батьки помилково вважають, що роблять все, щоб їх діти уникли серйозних помилок.

На жаль, ця поведінка розвиває в дитині різкого внутрішнього критика. У дорослому віці вона заганяє людину в рамки та паралізує її волю вибору.

Вони вимагають до себе підвищеної уваги

 Токсичні батьки часто думають, що діти їм щось винні, адже батьки витратили на них так багато часу і сил. Вони не розуміють, що у дитини є своя життя, в якому не завжди знаходиться час для дорослих.

Тому краще за все дати дитині свободу, щоб вона сама захотіла проводити з вами час. У відносинах примус неприпустимий — навіть у відносинах дитини й батька.

Вони сміються над дитиною

 Всі батьки час від часу жартують над своїми дітьми. Однак якщо прикол входить у звичку — це може стати серйозною проблемою.

Дитина не повинна терпіти приниження лише тому, що батькам подобається жартувати про її зріст або вагу. Ні до чого хорошого це не призведе.

Якщо в одного з батьків є привід для занепокоєння, йому слід не дражнити дитину, а чесно і без зайвої критики обговорити з нею проблему.

Вони звинувачують у всьому саму дитину

Ви виросли з упевненістю, що ваш батько ображав вас фізично або морально тому, що ви цього заслужили? Якщо це так, можливо, ви досі власними проступками виправдовуєте чиюсь жахливу поведінку.

Токсичні батьки вміють будь-яку ситуацію подати під вигідним для них соусом. Їх дітям залишається або усвідомити, що батьки чинять неправильно, або взяти на себе всю вину. У більшості випадків діти, навіть ті, які давно виросли, вибирають останній варіант.

Вони не дозволяють дитині виражати свої думки й емоції

 Батьки, які відмовляються розвивати емоційні потреби своєї дитини, кидають тінь на її майбутнє, в якому ця людина буде не в змозі висловити свої почуття.

Допомагайте малюкові бачити позитивні сторони в будь-якій ситуації, в цьому немає нічого поганого. Але пам’ятайте: нехтування негативними почуттями нащадка може призвести до депресії. У дорослому віці синові або дочці буде складніше впоратися з власним негативом.

Вони наводять страх навіть на дітей

Страх і повага не повинні йти рука об руку. Насправді у дітей, які відчувають любов і підтримку, значно більше шансів стати щасливими й дорослими.

 Попри те, що час від часу дитині потрібна певна дисципліна, нетоксичні батьки не стануть вдаватися до лякаючих слів та вчинків, які руйнівно діють на психіку. Щоб діти виявляли повагу, не потрібно тримати їх у страху. В іншому разі, навіть подорослішавши, вони будуть відчувати почуття тривоги через кожен батьківський дзвінок.

Вони думають тільки про себе

 Батьків, які впевнені, що в сімейних справах у першу чергу повинні враховуватися саме їх почуття, ми змушені розчарувати: це застарілий спосіб мислення, який не допомагає формуванню позитивних відносин.

Попри те, що остаточне рішення про все, від вечері до планів на літо, приймають батьки, необхідно враховувати почуття кожного члена родини, у тому числі й дітей. Але токсичні батьки постійно змушують нащадків відмовлятися від власних бажань заради того, щоб догодити їм.

  Вони маніпулюють дитиною з допомогою грошей і почуття провини

 Кожна дитина хоч раз відчувала почуття провини стосовно батьків. Однак токсичні батьки намагаються вдаватися до цієї тактики як можна частіше.

Ви дорослішаєте, а батько все ще намагається вас контролювати: дарує дорогі подарунки, чекаючи від вас чогось на заміну. Якщо ви не в змозі виконати те, чого вони хочуть, вами намагаються маніпулювати за допомогою почуття провини, адже вони «стільки всього для вас зробили».

Адекватні батьки розуміють, що діти не зобов’язані якось особливо реагувати в обмін на гроші або подарунки, особливо якщо ці дари — ініціатива самих батьків.

Діти мусять бути щасливими, а не “найкращими”. 

До чого призводить погоня за “найкрутіший”

Що насправді повинна знати дитина?

Діти не мають бути найкращими, їм просто треба бути щасливими. Тому вам варто тільки переконатися, що ваша дитина знає:

ü те, що її люблять, безумовно, і завжди, незалежно від помилок, які вона робить;

ü що вона у безпеці, що ви будете захищати і підтримувати її, коли зможете;

ü що вона може пустувати, витрачати час на фантазії та ігри зі своїми друзями;

ü що вона може вибрати те, що їй подобається найбільше, і присвятити себе цьому вподобанню, незалежно від того, що це таке;

ü що вона – особлива і чудова людина, як і багато інших людей на світі;

ü що вона заслуговує на повагу і повинна поважати інших.

Також важливо, щоб батьки знали:

ü що кожна дитина вчиться в своєму власному темпі, і що не треба плутати стимуляцію розвитку з тиском;

ü фактор, який найбільше впливає на успішність дітей, полягає в тому, що батьки читають своїм дітям, що вони щовечора присвячують трохи часу вихованню пристрасті до читання, а не в дорогих школах або надважких іграшках;

ü що дитина, яка отримує кращі оцінки, майже ніколи не є найщасливішим маленьким хлопчиком, тому що щастя не вимірюється цими термінами;

ü що дітям не треба більше іграшок, а потрібне більш просте і безтурботне життя, а також більше часу з батьками;

ü що діти заслуговують свободи досліджувати все і вирішувати для себе, що їм подобається, і робить їх щасливими.

Дайте дітям право на дитинство!

Джерело: Тутка

ЗНО і ДПА без стресів

Поради експертів 

Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, зовнішнього незалежного оцінювання знань, і кожен учень прагне зробити все можливе, щоб отримати високий результат. У багатьох молодих людей слово іспит викликає  таку кількість негативних емоцій, що на переживання стану тривоги витрачається більше сил, ніж безпосередньо на підготовку та здачу екзамену. 

Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії? Та як діяти на самому іспиті, аби продемонструвати свої найкращі сторони? Відповіді на ці питання почуєте у рубриці «Поради психолога».

                       

________________________________________________________________________

Як швидко запам’ятати – і не забути; в якій послідовності читати літературу; як легко написати твір – і що необхідно для успіху, окрім постійного навчання? Розповідають гості програми «Насправді» – викладачки кафедри української мови ХНУ ім. Каразіна, авторки посібників до ЗНО Інна Літвінова і Юлія Гарюнова.

______________________________________________________________________________

Практичні поради для учнів

  Для того щоб Ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій екзаменаційній обстановці, почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже даний матеріал.

Тренуйся!

Перед тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів — просто заради тренування. Не можна навчитись добре вирішувати тести, не виконуючи їх самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.

Поспішай!

Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.

Випробовуй!

У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить Вам про що ж йдеться в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

Виключай!

Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше).

Скорочуй вибір!

Якщо кілька відповідей (1–2) із чотирьох чи п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші — підходящими з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це — теорія ймовірності.

Думай тільки про поточне завдання!

Коли ви бачите завдання (питання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.

Ця установка дає вам та іншим безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали.

Не засмучуйся!

Усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.

Навіть якщо Вам здається, що Ви допустили занадто багато помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний.

Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату (завжди «дванадцятки»). Якщо Ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

 Заплануй два кола!

Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити. (Подібний рецепт, на жаль, не годиться для комп’ютерних тестів, які часто просто не дозволяють повертатись до попередніх завдань далі, ніж на один крок.)

Тому не хвилюйтеся, не поспішайте, ставитеся відповідально до вашої мети успішно здати ЗНО,

будьте впевнені у своїх силах, і Ви здасте!