Всесвітній
день дитини відзначається 20 листопада як день світового братерства і
взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення
благополуччя дітей в усьому світі.
Саме у
цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав
дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року у
Всесвітній день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних
документів у сфері захисту прав дитини.
Діти – це
найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які
зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки
майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.
18 листопада –
Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального
насильства, що
відзначається з 2015 року для привернення уваги до проблеми сексуального
насильства над дітьми. Насильство – це те, про що не говорять постраждалі, особливо
коли мова йде про сексуальне насильство по відношенню до дітей.
Консультаційна лінія, в першу чергу, орієнтована
на дітей, які зіштовхнулись із проблемами онлайн, та на дорослих, чиї діти
мають проблеми в мережі Інтернет. Проте зателефонувати та отримати консультацію
може кожен, хто цікавиться питаннями захищеності дитини в Інтернеті.
Спеціалісти
лінії 1545*3 працюють цілодобово та надають
інформацію щодо безпечної поведінки в цифровому середовищі для попередження
насильства, порушення прав та інших зловживань в Інтернеті, а також щодо шляхів
реагування на негативний онлайн-досвід.
Інколи дитині соромно
розповісти про неприємну ситуацію, вона почувається винною. Але дитина має
чітко знати - якщо інша людина робить неприємно — про це ніколи не варто
мовчати!
Кожна дитина має
право на захист — завжди!
У відео Майя на
власному прикладі розповідає, що робити, якщо хтось робить тобі неприємно і
погрожує.
Насильство – як це?
Коли тебе б`ють і тобі боляче? Інколи насильство не залишає синців. Але тобі
незручно та неприємно. І ти не маєш це терпіти!
Якщо хтось робить
дії, які тебе бентежать — про це необхідно розказати дорослому, якому ти
довіряєш.
Говорити про це
непросто, але необхідно, щоб зупинити це.
Інколи, насильство
відбувається навіть в родині. Таку історію дивися у відео.
що урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на 28-й Генеральній конференції ЮНЕСКО.
Толерантність – це насамперед чесність… Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо ви не погоджуєтесь.
Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу.
Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.
Що
таке толерантність?
У різних мовах поняття толерантності трактується
по-різному:
• в англійській мові — це здатність і готовність
без протесту сприймати особистість або річ;
• китайською толерантність означає допускати,
дозволяти і проявляти великодушність до інших;
• в арабській мові — це прощення, поблажливість,
м’якість, співчуття, терпіння, прихильність до інших;
• у французькій мові толерантність — це повага до
свободи іншого, його способу мислення, поведінки, політичних і релігійних
поглядів;
• у перській толерантність трактується як
терпіння, терпимість, витривалість.
Матеріал для початкових класів
Практичні завдання
Інтерактивні вправи (натисніть на посилання, потім передіть на запропонований сайт)
Важливо навчити дитину з самого малечку не засуджувати інших, не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати. Поговорити з дитиною про важливе допоможуть добрі мультфільми, у яких закладена глибока ідея.
До речі, у кінці статті на Вас чекає посилання на книгу «Який Такий», а також ще декілька корисних матеріалів, які дозволять розповісти дитині про толерантність.
ЧОМУ ЦЮ КНИГУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КОЖНОМУ/ІЙ ІЗ НАС?
Анна Косарєва зазначає, що цю книгу варто читати, як дорослим, так і дітям. Так, для дітей вона буде надзвичайно цікавою, адже містить яскраві картинки та доступні пояснення.
У ПРИГОДІ БАТЬКАМ СТАНУТЬ ТАКІ ПОРАДИ
1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших,
виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте
негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.
2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її
вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою
самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.
3. Розповідайте своїй дитині про традиції інших народів,
свята, характерні для інших країн, важливі міжнародні дати. Шануйте традиції
свого народу, але не втрачайте можливості ознайомити дитину з іншими
культурами, цінностями, звичаями.
4. Намагайтеся забезпечити вашій дитині досвід спілкування з
різними групами людей. Літній відпочинок, подорожі в інші країни є корисними
для кожного, а дитині старшого шкільного віку можна запропонувати участь в
благодійних програмах і грантах.
5. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для
себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати
Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної
України є доступним майже кожній родині.
6. Говоріть про відмінності між людьми з повагою.
Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого
віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з
іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту,
мислення тощо.
7. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо
це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання
дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням
батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові
відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога
швидше.
І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини –
це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у
процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.
